НАЦІОНАЛЬНИЙ    ТИЖДЕНЬ   ЧИТАННЯ

     Державна установа «Український інститут книги» повідомляє, що згідно зі Стратегією розвитку читання на період до 2032 року «Читання як життєва стратегія» та операційним планом її реалізації на 2023–2025 роки», затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 березня 2023 р. № 190-р, та відповідно до Плану роботи Інституту на 2023 рік проводить з 04 грудня 2023 року до 10 грудня 2023 року Всеукраїнську інформаційно-просвітницьку тематичну акцію «Національний тиждень читання», мета якої 

— консолідувати українське суспільство навколо читання як тренду.

     

      Цьогоріч гасло Акції — «Бути своїми», що означає зв’язок між поколіннями, подолання віддалі (котра насправді умовна) між відомими літераторами й нами, читачами, а також розуміння досвіду тих голосів, котрі подібні виклики часу вже пройшли.

    Ми переконані, що ви поділяєте думку: промоція читання є важливим чинником розвитку людського потенціалу і для дорослих, і для дітей, адже читання — основа життя самобутньої освіченої нації, гарна ідея для дозвілля, необхідність на шляху професійного зростання і соціальної адаптації, збереження ментального здоров’я тощо.

Звучи над нашим рідним краєм, безсмертне слово Кобзаря!

               Звучи над нашим рідним краєм, безсмертне слово Кобзаря!

Традиційно на початку березня у ДНЗ «Ярмолинецький агропромисловий центр професійної освіти» проводяться Шевченківські дні до дня народження Т. Г. Шевченка. З метою популяризації творчої спадщини Кобзаря, утвердження його духовних заповідей, активізації виховної роботи серед учнівської молоді відбулися заходи, щодо вшанування пам҆яті видатного письменника, поета та художника: відкриття куточка «Шевченко і сучасність», виставка стінгазет, малюнків до творів Т. Г. Шевченка, літератури. Проведено інформаційно-пізнавальну годину з елементами художнього читання.

Ведучими свята були Костянтин Рудий (учень групи №12), Галина Заморока (учениця групи №13). Декламували вірші Великого генія Олександр Мельник, Віталій Ревега (учні групи № 15), Віталій Пастушенко (учень групи № 12), Владислав Гронський, Назар Мариняк, Тарас Бадон (учні групи № 22), Анастасія Терлецька (учениця групи № 34), а Максим Чайка (учень групи № 32) виконав сучасну пісню «Тополя» на слова поета. Під час перерв у стінах центру лунали пісні, тексти яких взяті з «Кобзаря». 

10 березня гостями свята стали учні Солобковецької музичної школи Іванна та Катерина Радзінські, переможці Всеукраїнського конкурсу серед бандуристів, які зачарували присутніх майстерною грою на українських музичних інструментах, представник Ярмолинецької центральної бібліотеки Світлана Денисюк презентувала виставку «Свята пора Кобзаря».

За ініціативи директора центру Василя Мельника відбувся флешмоб «Ми Тебе не забудемо, Кобзарю!», в якому взяли участь працівники та учні навчального закладу.

11 березня біля пам’ятника Т. Г. Шевченка, що на Площі 600-річчя, відбулася зустріч і літературні читання з подільським поетом-піснярем Миколою Дорожко. Учні вшанували Тараса Григоровича покладанням квітів до пам’ятника.

Тиждень завершився 12 березня розгадуванням ребусів та проходженням літературного онлайн – тесту «Чи міг би Шевченко стати твоїм другом?».

З плином часу все більше переконуємося, що поезії Кобзаря – то одкровення, які він висловив на адресу минулих, сучасних і прийдешніх поколінь українців.

Тарас Шевченко – це вічний вогонь, що ніколи не згасне в серцях народу. Творчість Т. Г. Шевченка – це святиня, якою дорожить і гордиться український народ.

25 лютого 2021 року виповнюється 150 років від дня народження видатної української літераторки Лесі Українки

З нагоди цієї вагомої дати декілька цікавих фактів про видатну українку. 

Велика дочка великої матері:

Матір’ю Лесі Українки була письменниця Ольга Косач, що ставила на своїх роботах псевдонім Олена Пчілка. Вона була активною учасницею проукраїнського руху. Встановила сімейною мовою спілкування українську мову і прищеплювала своїм дітям любов до української народної пісні, казок і традицій. 

Дядьком Лесі Українки був відомий український вчений, засновник українського соціалізму – професор Михайло Драгоманов. Серед іншого, він розробив концепції народності літератури, боровся з псевдонародністю, провінційністю і обмеженістю літератури.Драгоманов значно вплинув на становлення Лесі Українки як письменниці. 

Цікаві факти:

  - Змалку Леся захоплювалася мистецтвом, мала неабиякий хист до музики, гри на фортепіано. На жаль, хвороба прикувала її ще дівчинкою до ліжка, тож відомої піаністки з неї не вийшло. Якби не хвороба, невідомо, чи не стала б Леся геніальним композитором.

  - Вже 5-річною дівчинкою Леся почала писати драматичні твори, а у 9 – написала свій перший вірш «Надія». За переказами, дівчинка написала його під старим ясеном біля в’їзної вежі замку Любарта у Луцьку, який нині іменують Лесиним. 

 - До 5 класу Леся навчалася вдома, за програмою матері. Незважаючи на дивовижні здібності (а дівчинка навчилася читати у 4 роки та легко опановувала іноземні мови), мати вважала доньку відсталою. - Самостійно вивчила 11 мов, в тому числі латину і грецьку. Перекладала твори Гомера, Гюго, Байрона, Гейне, Шекспіра. Написала загалом понад 100 власних віршів і 20 драм. Випустила три збірки. - У дев’ятнадцять років Леся Українка написала для молодшої сестри підручник «Стародавня історія східних народів».

 - Леся Українка перебувала під негласним наглядом поліції, і цензура не раз забороняла її твори. Більшість своїх робіт поетеса публікувала за кордоном Російської імперії – Берліні, Дрездені, Празі, Відні.

 - Свій творчий псевдонім поетеса запозичила в свого дядька: Михайло Драгоманов підписував свої публіцистичні твори «Українець». Що стосується імені, то Лесею її лагідно кликали в сім’ї (ще малу Ларису називали Зеєю, а разом з братом Михайлом — Мишелосією).

 - Леся не лише писала вірші, а й створювала нові слова — їй маємо завдячити існуванням слів «промінь», «напровесні», а її мати, письменниця Олена Пчілка ввела в лексикон українців інше знайоме нам нині слово — «мистецтво». Лірична сповідь Лесі Українки «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами…» присвячена єдиному коханню поетеси – Сергію Мержинському. 

     Це трагічне почуття не було взаємним, він кохав іншу, але саме завдяки цьому почуттю за одну ніч біля ліжка вмираючого від сухот коханого була створена геніальна «Одержима». Сергій Мержинський помер, заповідаючи Лесі, яка була поруч, подбати про іншу жінку, яку він кохав.         За словами Івана Франка, тендітна й ніжна Леся Українка була «єдиним мужчиною в нашому письменстві». Хоча сама поетеса себе не вважала гідною й нігтя Франка, оточення вважало її за надзвичайно сильну духом жінку.

     Заміж Леся Українка вийшла вже після 30 років. 

https://drive.google.com/file/d/1L9lurc90nW84HeEA5ExfIqBBgnJrZGVy/view?usp=drivesdk

https://drive.google.com/file/d/1poizO3c_wnInBprOJuEoe-WInZv5I0vw/view?usp=drivesdk

Виставка літературів та творів видатної української письменниці, поетеси, перекладача, громадської діячки з нагоди 150-річчя від дня народження Лесі Українки

22 січня – День Соборності України

22 січня – День Соборності України Щороку 22 січня у день проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки Україна відзначає День Соборності. Офіційно в Україні свято встановлено Указом Президента України «Про День соборності України» від 21 січня 1999 року № 42/99. 30 грудня 2011 року Указом Президента України день було перейменовано у «День Соборності та Свободи України». 13 листопада 2014 року Указом Президента України свято було відновлено як День Соборності. Акт Злуки став історичним об’єднанням українських земель в одній державі. Він увінчав соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття. Це була основоположна подія для українського державотворення. 24 серпня 1991 року позачергова сесія Верховної Ради УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України. Його підтримали українці на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року. Ця подія стала відправною точкою для відліку історії сучасної Української державності. Утім, історики цілком справедливо відзначають, що 24 серпня 1991 року насправді відбулося відновлення державної незалежності України. Вперше у XX столітті українська незалежність була проголошена 22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради, а вже за рік (22 січня 1919 року) на Софійському майдані в Києві відбулася не менш вагома подія – об’єднання Української Народної Республіки (далі – УНР) і Західноукраїнської Народної Республіки (далі – ЗУНР) в одну державу. Внаслідок невдач Української революції 1917–1921 року державність зберегти не вдалося. І як результат, упродовж XX століття українці змушені були кількаразово відновлювати її в боротьбі. Є низка значень терміну «соборність». Найбільш вживані з них: об’єднання в одне державне ціле всіх земель, заселених конкретною нацією на суцільній території; духовна консолідація всіх жителів держави, згуртованість громадян, незалежно від їхньої національності. Нарешті, соборність невіддільна від державності, суверенітету й реальної незалежності народу – фундаменту для побудови демократичної держави. За часів радянського тоталітарного режиму проголошення незалежності УНР і День Соборності не відзначалися. Зі встановленням радянської влади всі українські свята були витіснені з суспільного простору. Пам’ять про об’єднання УНР і ЗУНР зберігали мешканці Західної України й українська політична еміграція в країнах Західної Європи й Америки. 22 січня там урочисто відзначали свято незалежності та соборності Української держави. Перше по справжньому масштабне відзначення свята Соборності відбулося 22 січня 1939 року в Карпатській Україні в місті Хусті. Таким чином закарпатці нагадали про волю українців, висловлену на з’їзді Всенародних зборів у Хусті 21 січня 1919 року про приєднання Закарпаття до Української Народної Республіки зі столицею в Києві. Це була не просто маніфестація, а найбільша за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини демонстрація українців за участю понад 30 тисяч осіб, що з’їхались до столиці Карпатської України. У 71-у річницю Акта Злуки (22 січня 1990 року) в Україні відбулася одна з найбільших у Центрально-Східній Європі масових акцій – «живий ланцюг» як символ єдності східних і західних земель України. Понад мільйон людей, узявшись за руки, створили безперервний ланцюг від Івано-Франківська через Львів до Києва. Акція засвідчила, що українці подолали страх перед комуністичною партією і готові протистояти тоталітарному режимові. 26 років тому ця подія стала провісником падіння СРСР і відновлення незалежної України. 

 Корисні Інтернет - посилання http://ipress.ua/articles/pyat_sprob_ukrainy_progolosyty_ nezalezhnist_vid_tsentralnoi_rady_do_oun_26149.html 6. Верстюк В. День Соборності України: історія виникнення традиції й свята // Європейська Україна: http://eukraina.com/publ/human_development/den_sobornosti _ukrajini_istorija_viniknennja_tradiciji_j_svjata/6-1-0-185 7. Гай-Нижник П. Акт злуки УНР та ЗУНР: втілення і крах ідеалу Соборної України // Особистий сайт: http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc/172doc.php 8. Галущак М. “Потрібний живий ланцюг Львів-Луганськ”: інтерв’ю із істориком Олегом Павлишиним // Історична правда: http://www.istpravda.com.ua/ articles/2013/01/22/109449/ 9. “Ланцюг Єднання” у січні 1990 року. Родинні фото // Історична правда: http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2013/01/23/109614/#12 10. Сеньків М. Акт злуки УНР та ЗУНР – знакова подія української історії // СНУ імені Л.Українки. Історичні студії. – 2013: http://esnuir.eenu.edu.ua/bitstream/ 123456789/6620/1/Senkiv.pdf 11. Скорич Л. Акт злуки 22 січня: передумови і наслідки // Львівська політехніка. Історичні науки. – 2008. С. 97–101: http://vlp.com.ua/files/15_8.pdf 12. Соборна Україна: від ідеї до сьогодення // Електронна бібліотека НЮУ імені Я.Мудрого: http://library.nlu.edu.ua/index.php?option=com_k2&view=item&id= 304:soborna-ukraina-vid-idei-do-sohodennia&Itemid=236 13. Тимченко Р. Акт злуки 22 січня 1919 р. та проблеми його реалізації (січень–листопад 1919 р.) // Український історичний збірник – 2009. – Вип. 12. – С. 183–193: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/10692/23-Tymchenko. pdf?sequence=1 14. Файзулін Я., Скальський В. Свято Злуки: унікальні фото від Інституту національної пам’яті // Історична правда: http://www.istpravda.com.ua/artefacts/ 2011/01/22/17352/#19 15. 1919: Петлюра приймає військовий парад. Фото і кінохронікальні матеріали // Історична правда: http://www.istpravda.com.ua/videos/2010/11/12/4193/

Віртуальна виставка літератури "Чорнобиль-вічна рана України" (Українська література про Чорнобильську катастрофу)

 Віртуальна виставка літератури "Чорнобиль-вічна рана України" (Українська література про Чорнобильську катастрофу)

Віртуальна виставка літератури "Чорнобиль-вічна рана України" (Українська література про Чорнобильську катастрофу)